ПРОБЛЕМА ЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ВІД ІМПОРТУ ЕНЕРГОНОСІЇВ

Проблема залежності України від імпорту енергоносіїв

Великим ризиком для України є те що у структурі споживання первинної енергії в Україні найбільший обсяг припадає на природний газ – 41 % (понад 70 % якого імпортується), тоді як середньосвітова питома вага споживання газу становить 21 % (Таблиця 1).

Таблиця 1

Структура споживання первинної енергії. Україна, ЄС-15, США і світ в цілому (станом на 2005 р.)

	Світ	Україна	ЄС-15	США
Природний газ	21%	41%	22%	24%
Нафта	35%	19%	41%	38%
Вугілля	23%	19%	16%	23%
Уран	7%	17%	15%	8%
Гідроресурси та інші відновлювальні джерела	14%	4%	6%	7%
РАЗОМ	100%	100%	100%	100%

Джерело: „Енергетична стратегія України на період до 2030 року”

Високий рівень майже монопольної залежності України від імпорту природного газу загрожує економічній безпеці держави. За відсутності структурних змін, національна економіка залишається надмірно енергозатратною, орієнтованою на майже необмежене споживання недорогого природного газу. Наявність розгалуженої мережі трубопроводів досі створює ілюзію можливості домовленості щодо найприйнятнішої ціни на газ. Проте тариф за транспортування природного газу територією України жорстко зафіксовано, водночас як ціна на імпортований Україною природний газ у 2006‑2007 рр. встановлюється відповідно до динаміки нафтових цін. Як наслідок, у 2006 р. ціна на природний газ для України зросла на 90 %, а у 2007‑2008 рр. – ще на 89 % (Таблиця 2).

Таблиця 2

ВВП України, обсяг імпорту природного газу, ціна на природний газ

	2006	2007	2008 (оцінка)	2009 (прогноз)
ВВП України (млрд. дол. США)	106	141	200	220
Обсяг імпорту природного газу (млрд м3)	55	55	55	55
Ціна імпортованого природного газу (дол. США за 1000 м3)	95	130	179,5	400
Вартість обсягу імпортованого природного газу (млрд дол. США)	5,2	7,2	9,9	22
Частка вартості обсягу імпортованого природного газу у ВВП	6%	6,8%	7%	11%

Перспективи поліпшення становища

Для вирішення проблеми критичної залежності української економіки від імпорту природного газу слід, передусім, покладатися на власні джерела видобутку, економії, впровадження альтернативних джерел енергії тощо. На наш погляд, виходячи з міжнародного досвіду вирішення цієї проблеми, основними напрямками зменшення залежності є такі:

1.      Встановлення дієвого обліку і контролю за використанням енергоресурсів.

В Україні не існує надійної статистики обсягів видобутку газу, газового конденсату і нафти, оскільки показники видобутку і витрат на їхнє виробництво істотно відрізняються на різних свердловинах (як діючих, так і законсервованих та незареєстрованих).

2.      Стимулювання енергоощадливості, передусім в ЖКГ.

Зменшення енергоспоживання у житловому фонді дозволить спрогнозувати потреби у теплі та воді на довгострокову перспективу, що допоможе ефективно витрачати кошти населення, державного та місцевих бюджетів на модернізацію комунальної інфраструктури. Нова національна програма енергозаощадження, яка розробляється у Міністерстві ЖКГ та об’єднуватиме більше десяти уже прийнятих, але невиконуваних програм, стимулюватиме підприємства галузі до зменшення непродуктивних витрат води і тепла.

3.      Створення правових засад енергозбереження.

4.      Збільшення коштів, які спрямовуються на фінансування заходів щодо підвищення енергоефективності.

До світового досвіду використання фінансових механізмів стимулювання енергозбереження належать:

- пряме фінансування державних цільових програм енергозбереження;

- дотації споживачам ПЕР, що впровадили енергоошадне обладнання;

- добровільні угоди між державою і підприємством щодо зниження енергоспоживання;

- лізинг енергоощадного обладнання;

- „договір енергоефективного підряду” тощо.

5.      Збільшення власного видобутку природного газу

Світовий досвід демонструє значний потенціал розробок шельфових нафтогазових родовищ, які в Україні зосереджено на Азово-Чорноморському шельфі. Український шельф за запасами енергоносіїв так само перспективний, як прикаспійський. Якщо не враховувати ситуацію з Росією.

6.      Впровадження та заохочення заходів щодо економії енергоресурсів у промисловості

7.      Структурні зміни в управління та функціонуванні ПЕК

8.      Альтернативні джерела енергії

Фахівці НАЕР стверджують, що якнайширше впровадження відновлюваних джерел енергії (біоетанолу, біодизельного палива, біомаси, сонячної і геотермальної енергії тощо) дозволить зменшити загальне споживання енергії в Україні на 30 %, тобто на понад 60 т у.п. щороку (що дало б змогу скоротити до мінімуму імпорт природного газу). В Україні вже прийнято закон „Про альтернативні джерела енергії”, затверджено „Програму розвитку виробництва дизельного біопалива“, схвалено низку інших нормативних актів у цій галузі. До Верховної Ради подано законопроект про впровадження програми виробництва біоетанолу.