Проблеми і перспективи розвитку електроенергетики України
Проблеми і перспективи розвитку
електроенергетики
України
Нетрадиційні джерела електроенергії
Вчені вважають, що масштабне використання джерел поновлюваної енергії: сонячної, вітрової, океанічної – є виходом з енергетичної кризи, що насувається на нашу планету.
Найбільше енергії може дати сонячне випромінювання. Без шкоди для біосфери можна використати близько 3-х відсотків сонячної енергії, що надходить на Землю. Це дасть енергію потужністю 1000 млрд. кВт., що в 100 разів перевищує сучасну потужність виробництва енергії у світі. У м. Сімферополі працює геліоустановка, яка в неопалювальний сезон тривалістю 7 місяців повністю забезпечує готель гарячою водою. Завдяки їй економиться приблизно 400 т умовного палива. Споруджена перша в країні дослідно-промислова геліостанція поблизу селища Щолкіно у східній частині Криму.
Енергію вітру використовують задопомогою вітроенергетичних станцій (ВЕС). Першу ВЕС в Україні та світі було збудовано в 1931 р. поблизу м. Севастополя. Її потужність становила 100 кВт. У 90-х роках в Україні почалося інтенсивне освоєння енергії вітру за допомогою промислових вітрогенераторів виробництва ВО «Південний машинобудівний завод», що в м. Дніпропетровську.
У 1994 р. на березі озера Донузлав почала діяти перша черга Донузлавської ВЕС. Неподалік від м. Євпаторії у селищі Ново озерному також введено у дію потужну ВЕС. Ще одна електростанція цього типу працює поблизу селища Чорноморського. Розпочато будівництво ВЕС потужністю 500 МВт на сході Кримського півострова.
Поряд із малою вітроенергетикою розвивається й велика. Створюються вітроенергетичні установки (ВЕУ) потужністю 2000 кВт і більше, які можна буде підключати до енергосистем. Найсприятливіші умови для будівництва таких установок – на півдні та південному сході України, де середньорічна швидкість вітру становить 4-5 м., а в зимові місяці – 7-12 м за с. Це дуже важливо, тому що саме взимку електроенергетика України працює особливо потужно.
Серед нетрадиційних джерел енергії можливим є використання біомаси для створення на її основі біогазу. Для України перспективною є технологія перетворення вугілля в газоподібний або рідкий стан. Розроблено і методи вирощування рослин, з яких можна виробляти нафту. У США фірма «Сан Даймонд Гроверс оф Каліфорнія» виробляє електроенергію за рахунок спалювання шкаралупи волоських горіхів, що дає можливість економити щороку близько 10 тис. т. нафти.
Проблеми електроенергетики
На сучасному етапі загальний технічний стан електроенергетики в Україні незадовільний. Це пов’язано із тим, що впродовж десятиріч практично не проводилась модернізація енергетичного господарства. Внаслідок цього понад 20% енергетичного устаткування повністю зношене, 70% його відпрацювало свій ресурс. Найстарішими в Україні є теплові електростанції Донбасу. Тому вони й опинилися в незадовільному стані. Застаріла технологія спалювання вугілля й газу, а також високий рівень спрацьованості обладнання призводять до перевищення затрат палива і величезних викидів шкідливих речовин у атмосферу.
За рівнем енергоспоживання на одну людину (понад 5 тис. кВт-год за рік) Україна належить до країн із середніми показниками. Проте структура цього споживання дуже відрізняється від відповідного показника в розвинутих країнах світу. Основна частка електроенергії використовується для промислових потреб, де є великими витрати електроенергії внаслідок безгосподарності і застосування неефективних технологій виробництва. Водночас для комунальних потреб використовується тільки 1000 кВт. год. на одного міського жителя. Для сільських жителів цей показник ще нижчий – 500 кВт. год., це один із найнижчих показників у світі.
Однією з причин, що обмежують розвиток енергетики в Україні є екологічна. Викиди ТЕС становлять близько 30% усіх твердих часток, що надходять у атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. Крім того енергетика утворює до 63 % оксидів сульфуру і понад 53% оксидів нітрогену, що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення і є основним джерелом кислотних дощів в Україні. Вони потрапляють у воду річок, озер і ставків та ґрунт у вигляді сірчаної та азотної кислот. Оксиди нітрогену й карбону – основна складова смогу. Оскільки виникла потреба в збільшенні частки використання в енергетиці вугілля, екологічна ситуація може погіршитись. Оксиди карбону, що їх викидають електростанції в атмосферу, спричиняють парниковий ефект на нашій планеті. Якщо не зменшити їх уміст у атмосфері, на Землі настане глобальне потепління клімату. Це призведе до підвищення рівня Світового океану і затоплення значних площ земної поверхні.
Під час видобутку вугілля щорічний обсяг твердих відходів досягає 1-3 млрд. м³, рідких - 3 млрд. м³, разом із якими скидається у природні водойми до 180 тис. тонн механічних домішок. Великі теплові електростанції щороку використовують мільйони тонн вугілля. Так, ДРЕС потужністю понад 2 млн. кВт спалює за добу 20 тис. тонн вугілля. Україна за кількістю «технічного бруду» на душу населення , навіть не враховуючи наслідків чорнобильської катастрофи, посідає 1-ше місце у Європі. Зони екологічних катастроф охоплюють понад 15% території нашої держави. Природне середовище існування людини настільки зруйноване і видозмінене, що виникла реальна загроза й фізичному існуванню нації.
Негативний екологічний вплив в Україні має і гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих територій країни. Водосховища спричинили підвищення рівня ґрунтових вод навколишньої місцевості та інтенсивне руйнування крутих берегів. Під водою опинилося близько 700 тис. га родючих земель. Затоплено багаті пасовища. Приблизно 305 площі водосховищ – це мілководдя з глибинами до 2 м. Зміна річкового режиму на озерний призвела до «цвітіння води», нагромадження в них шкідливих відходів і радіонуклідів. Змінилися умови життя риб. Відбулися зміни в тектоніці й кліматі.
Важливою для країни є безпека роботи атомних станцій. Катастрофа на Чорнобильській АЕС перетворила державу на зону екологічної біди. У довкілля було викинуто близько 1 млн. кюрі (кюрі – одиниця радіоактивності) різних радіонуклідів. У вигляді найдрібніших часток у повітря потрапили діоксид урану, радіонукліди Йоду-131, Плутонію-139, Цезію-137, Стронцію-90 та інших елементів. Забрудненими виявилися цілі області України: Київська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська, Вінницька, Черкаська та ін. Потрапили радіонукліди і у Дніпро – основне джерело питної води для 35 млн. жителів України. Забрудненість Київського водосховища становить нині 7200 кюрі, Канівського – 2200, Кременчуцького – 300 кюрі. Зростання кількості радіоактивного Цезію досягає 40% за рік. Екологічні чинники в розвитку атомної енергетики в країні завжди мають бути переважаючими, інакше не буде для кого виробляти електроенергію.
Перспективи розвитку
Одним із напрямків розвитку електроенергетики є створення енергетичних вузлів на базі територіального об’єднання електростанцій різних типів, які органічно доповнюють ода одну. Так, на Дністрі створено Дністровський комплексний гідровузол, до складу якого входять ГЕС і ГАЕС. Одним із прикладів взаємо доповнення електростанцій різних типів є комплекс енергооб’єктів поблизу Києва (Київські ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, ГАЕС).
Унікальний енергокомплекс споруджується на Південному Бузі. До його складу увійдуть Південноукраїнська АЕС, Ташлицька ГАЕС і Костянтинівська ГЕС – ГАЕС. На півдні України доцільно створювати енергокомплекси на основі територіального об’єднання сонячних, вітрових і геотермальних електростанцій.
Коментарі
Дописати коментар